Геннадій Ткаченко / 2013
13 помилок доповідачів на конференціях
Виступ на конференції
— Мамо, ти мене кликала?
—Ні, синочку!
— Тату, ти мене кликав?
— Ні,сину.
— Дідусю, ти мене кликав?
—Ні, онучку!
Дивно, мабуть, я неправильноставлю запитання…
— Ми будемо їсти?
Чи завжди необхідно добирати щоразу нові й нові методики, щоб досягати поставлених на тренінгах цілей? Перевірмо! Для початку давайте визначимося, що ж таке методи в тренінгу і чим вони відрізняються від технік. Методи — це те, за допомогою чого організовується процес взаємодії учасників у тренінгу (схема 1).
У тренінгу, як і в будь-якій іншій формі інтерактивного навчання, передбачається різноманіття методів. Одними з найпопулярніших є ігрові методики. Зупинимося на них детальніше. Із наявного різноманіття ігрових методик Ви можете виокремити такі види (схема 2):
Ігри, за допомогою яких відбувається активізація мисленнєвих процесів або «розігрів» у плані фізичної активності. Застосовуються, наприклад, після обіду, коли ведучий помічає в групи певну апатію або бажання «подрімати», або ж тоді, коли групі подається великий інформаційний блок, що супроводжується розумовою чи фізичною втомою внаслідок тривалого перебування в одному положенні (сидячи). Так, якщо учасники довго сидять в одному положенні, це з часом позначається на рівні сприйняття інформації, адже фізіологія тісно пов’язана з мисленням і навпаки. Саме тому важливо дати учасникам можливість порухатися й через рухи активізувати мисленнєвий процес.
Ігри, сюжет яких дає змогу сфокусувати увагу учасників на певній темі, яка розкриватиметься надалі.
Ігрові методики, що дозволяють зняти поточну напругу учасників. Такі методики можуть застосовуватися наприкінці тренінгового дня, а також протягом дня у разі виникнення конфліктів, що супроводжуються яскраво вираженими емоціями. Вони можуть бути спрямовані як на провокування сильних емоцій (активні вправи), так і на їх зниження або погашення (наприклад, релаксація).
Ігри, які дозволяють учасникам усвідомити можливість застосування отриманих знань і навичок (наприклад, наприкінці тренінгового дня або всього тренінгу) у щоденній практиці на робочих місцях. Для підвищення мотивації може використовуватися повтор основної тренувальної гри в концентрованому варіанті: якщо під час першої участі в грі учасники припускалися помилок або на виконання завдання витрачалося багато часу, то, програючи її ще раз, учасники зможуть помітити, що майже не допускають помилок і виконують завдання значно швидше.
Ігри, за допомогою яких учасники можуть тренувати або відпрацьовувати певні навички й уміння, отримані під час інформаційного теоретичного блоку.
Отже, з чого складається традиційна ігрова методика:
Цілі ігрових методик можна поділити на:
Процесно орієнтована ціль — спрямована на взаємодію учасників у тренінгу та формує уявлення про те, наскільки цікавим був тренінг. Результатно орієнтована ціль — спрямована на формування уявлень (знань) або на оволодіння навичкою й відповідає на запитання: чого навчилися на тренінгу або що запам’ятали. Таким чином, цілі в ігрових методиках можна поділити за спрямованістю на ті, які тренер ставить перед собою для активізації процесу для учасників тренінгу, і ті, які він ставить для закріплення отриманих знань учасниками. Отже, можна зробити висновок, що в тренувальній ігровій методиці ставиться ціль, орієнтована на результат і озвучується учасникам, тоді як цілі процесного рівня залишаються «за лаштунками» та плануються тренером з урахуванням групової динаміки в тренінгу.
Час на проведення ігрової методики розраховується, виходячи з тривалості тренінгового модуля та виду ігрової методики.
Кількість учасників під час вибору ігрових методик має велике значення. Якщо гра орієнтована на взаємодію кількох учасників, у групі бажано мати не менше 10 осіб. Якщо кількість учасників менша за 8, характер вправ стає не груповим, а більш індивідуальним.
Хід гри добирається відповідно до специфіки тренінгу. Як правило, на етапі проєктування тренінгової програми тренеру особливу увагу необхідно приділяти не самому ходу чи змісту гри, а її цілям і фінальному обговоренню, яке дозволяє учасникам осмислити отриманий досвід. Це дає змогу практично будь-який сюжет ігрової методики віднести до того чи іншого виду або формувати хід гри залежно від мети та обговорення.
Етап обговорення в ігрових методиках за рівнем важливості є необхідним у
В активізувальних і розігрівальних іграх він практично не потрібен, оскільки може відвести групу від основної теми та призвести до втрати розуміння головної мети або теми тренінгу.
Покривало, скатертина, склеєні аркуші для фліпчарта.
15 хвилин.
Планування варіантів розвитку гри дозволяє діяти більш ситуативно й бути тренеру більш гнучким. Однак і тут багато що залежить від мети ігрової методики та запитань, які Ви поставите на етапі обговорення/осмислення гри.
Перевіркою правильності поставлених запитань після проведення ігрової методики є її мета і, відповідно, вид ігрової методики.
Таким чином, сюжет ігрової методики може залишатися незмінним, а мета гри та обговорення змінюються залежно від процесно або результатно орієнтованої цілі, поставленої під час розроблення тренінгового модуля. Іншими словами, не важливо, яку гру Ви оберете, важливо те, для чого Ви її проводите і що запитаєте в учасників після неї.
