Ігрові методики в тренінгу

- Мамо, ти мене кликала?
- Ні, синочку!
- Тату, ти мене кликав?
- Ні,сину.
- Дідусю, може ти мене кликав?
- Ні, онучку!
- Дивно, мабуть, я неправильно ставлю запитання…
- Ми будемо їсти?

‍

Чи завжди необхідно добирати щоразу нові ігрові методики, щоб досягати поставлених на тренінгах цілей? Перевірмо! Для початку давайте визначимося, що ж таке методи в тренінгу і чим вони відрізняються від технік. Методи - це те, за допомогою чого організовується процес взаємодії учасників у тренінгу (схема 1).

‍

ВИДИ ІГРОВИХ МЕТОДИК

У тренінгу, як і в будь-якій іншій формі інтерактивного навчання, передбачається різноманіття методів. Одними з найпопулярніших є ігрові методики. Зупинимося на них детальніше. Із наявного різноманіття ігрових методик Ви можете виокремити такі види (схема 2):

‍

Активізуючи або розігрівальні ігри

Ігри, за допомогою яких відбувається активізація розумових процесів або "розігрів" у плані фізичної активності. Застосовуються, наприклад, після обіду, коли ведучий помічає в групи певний спад енергії, або ж тоді, коли групі подається великий інформаційний блок, що супроводжується розумовою втомою. До речі, якщо учасники довго сидять в одному положенні, це також з часом позначається на рівні сприйняття інформації, адже фізіологія тісно пов’язана з мисленням і навпаки. Саме тому важливо дати учасникам можливість порухатися й через рухи активізувати процес сприйняття.

Центруваючи ігри

Ігри, сюжет яких дає змогу сфокусувати увагу учасників на певній темі, яка розкриватиметься в інформаційному блоці надалі.

Релаксувальні ігри

Ігрові методики, що дозволяють зняти поточну напругу учасників. Такі методики можуть застосовуватися наприкінці тренінгового дня, а також протягом дня у разі виникнення конфліктів, що супроводжуються яскраво вираженими емоціями. Вони можуть бути спрямовані як на провокування сильних емоцій (активні вправи), так і на їх зниження або погашення (наприклад, релаксація).

Мотивуючи ігри

Ігри, які дозволяють учасникам усвідомити можливість застосування отриманих знань і навичок (наприклад, наприкінці тренінгового дня або всього тренінгу) у щоденній практиці на робочих місцях. Наприклад, для підвищення мотивації може використовуватися повтор основної тренувальної гри в концентрованому варіанті. Якщо під час першої участі в грі учасники припускалися помилок або на виконання завдання витрачалося багато часу, то, програючи її ще раз, учасники зможуть помітити, що майже не допускають помилок і виконують завдання значно швидше.

Тренувальні ігри

Ігри, за допомогою яких учасники можуть тренувати або відпрацьовувати навички, за рахунок отриманої інформації під час теоретичного блоку.

Склад гри

Отже, з чого складається традиційна ігрова методика:

1. ЦілЬ
2. Час, необхідного для її проведення
3. ПотрібнА кількість учасників
4. Ход гри
5. Варіант розвитку подій
6. Обговорення

Цілі ігрових методик можна поділити на:

‍

‍

Процесно-орієнтована ціль - спрямована на взаємодію учасників у тренінгу (зачасту формує враження про те, наскільки цікавим був тренінг). До неї відносяться ігри: активізуючі, центруючі, релаксуючі та мотивуючі.

‍

Результат-орієнтована ціль - спрямована на формування знань або на оволодіння навичкою (відповідає на запитання: чого навчилися на тренінгу або що запам’ятали).

‍

Таким чином, цілі в ігрових методиках можна поділити за спрямованістю на ті, які тренер ставить перед собою для активізації процесу для учасників тренінгу, і ті, які він ставить для закріплення отриманих знань учасниками. Отже, можна зробити висновок, що в тренувальній ігровій методиці ставиться ціль, орієнтована на результат і озвучується учасникам, тоді як цілі процесного рівня залишаються "за лаштунками" та плануються або використовуються тренером з урахуванням групової динаміки в тренінгу.

‍

Час на проведення ігрової методики розраховується, виходячи з тривалості тренінгового модуля та виду ігрової методики.

‍

Кількість учасників під час вибору ігрових методик має велике значення. Якщо гра орієнтована на взаємодію кількох учасників, у групі бажано мати не менше 10 осіб. Якщо кількість учасників менша за 6, характер вправ стає не груповим, а більш індивідуальним.

‍

Хід гри добирається відповідно до специфіки тренінгу. Як правило, на етапі розробки тренінгової програми тренеру  увагу необхідно приділяти не самому змісту гри, а її цілям і фінальному обговоренню, яке дозволяє учасникам осмислити отриманий досвід. Це дає змогу практично будь-який сюжет ігрової методики віднести до того чи іншого виду або формувати хід гри залежно від мети та обговорення.

‍

Етап обговорення в ігрових методиках особливо важливий у:

• тренувальних;
• центруючих;
• мотивуючих іграх

В активізувальних і розігрівальних іграх він практично не потрібен, оскільки може відвести групу від основної теми та призвести до втрати розуміння головної мети або теми тренінгу.

Наприклад, розберемо гру "ОПУСКАЮЧИ ЗАВІСУ"

‍

Матеріали: покривало або склеєні аркуші для фліпчарта.

‍Час: 15 хвилин.

Процедура

1. Група ділиться на 2 команди. Ви тримаєте завісу разом з одним з учасників. Команди сідають на підлозі по обидва боки завіси. Важливо, щоб ніхто з учасників не міг бачити протилежний бік.
2. Кожна команда обирає учасника, який стає обличчям до завіси, впритул до неї. При цьому називати ім’я обраного учасника не можна (щоб не почули суперники) - лише мімікою та жестами.
3. Тренер голосно рахує: "Раз, два, три!" - і кидаєте завісу на підлогу. Обидва обрані гравці, які тепер опиняються віч-на-віч, намагаються якомога швидше вигукнути ім’я суперника. При цьому самі команди не повинні їм допомагати - це поєдинок "один на один".
4. Той, хто першим назвав ім’я опонента, забирає цього гравця до своєї команди.
5. У грі перемагає команда, яка зібрала більшу частину гравців на своєму боці.

Планування варіантів розвитку гри дозволяє діяти більш ситуативно й бути тренеру більш гнучким. Однак і тут багато що залежить від мети ігрової методики та запитань, які Ви поставите на етапі обговорення/осмислення гри.

‍

Варіанти цієї гри можуть бути такими:

1. Учасники стоять спиною один до одного, обличчям до своєї команди. Коли опускається завіса, команда повинна жестами й мімікою підказати гравцеві, хто стоїть позаду нього.
2. Учасникам не обов’язково стояти - вони можуть сидіти на стільці або присісти на підлозі. Тут багато що залежить від довжини завіси та стратегії команди.
3. Команда-переможець визначається не кількістю учасників, а кількістю балів. Учасник, який правильно назвав ім’я суперника, заробляє для своєї команди 1 бал. Таким чином, розігрується 10 раундів.

Обговорення

‍

‍

Перевіркою правильності поставлених запитань після проведення ігрової методики є її мета і, відповідно, вид ігрової методики.

‍

‍

Таким чином, сюжет ігрової методики може залишатися незмінним, а мета гри та обговорення змінюються залежно від процесно або результатно орієнтованої цілі, поставленої під час розроблення тренінгового блоку. Іншими словами, не важливо, яку гру Ви оберете, важливо те, з якою метою ви її проводите і що запитаєте в учасників після неї.